СЕКТОР БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ, ЦИВІЛЬНИЙ ДЕМОКРАТИЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЮ

СЕКТОР БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ, ЦИВІЛЬНИЙ ДЕМОКРАТИЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЮ

Конституція визначає, що "оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні сили України". При цьому безпосередню політичну відповідальність за оборону несуть не утримувані за народні кошти Збройні сили України, а передусім демократично обране народом цивільне керівництво держави.

Хоча сьогодні безпосередньої воєнної загрози для України немає, але протиріччя існують, можуть виникати нові передумови конфлікту інтересів між державами, тому виникнення воєнної загрози цілком можливе. І вірогідність такого виникнення є настільки високою, наскільки слабкими є наші Збройні сили.

Попри численні невирішені соціальні й економічні проблеми, ситуацію з фінансуванням потреб національної оборони потрібно було терміново міняти, і вже у 2012 році бюджетні витрати на національну оборону суттєво зросли. Керівництво держави докладе всіх зусиль, щоб курс на створення сучасного професійного війська було витримано.

Протягом року в державі значна увага приділялася вдосконаленню воєнного складника національної безпеки. Основним завданням оборонної політики України у зовнішній сфері була реалізація політики позаблоковості, спрямованої на зміцнення воєнно-політичних відносин зі стратегічними світовими "гравцями", зокрема Росією, Європейським Союзом і США. Окремі підрозділи Збройних сил України брали участь у миротворчих операціях з врегулювання криз, що загрожували міжнародній стабільності та безпеці. Така політика дозволила в конструктивному руслі вирішити низку проблемних питань.

У внутрішній сфері основним завданням оборонної політики України залишається вдосконалення воєнних інститутів держави, насамперед реформування і розвиток Збройних сил, приведення їх завдань, організаційної структури та чисельності у відповідність до нових воєнних загроз з урахуванням ресурсних можливостей держави. Поки що Збройні сили не повною мірою готові до виконання поставлених перед ними завдань.

У червні 2012 р. Президент України затвердив нову редакцію Воєнної доктрини України. Вона визначила засади та пріоритети позаблокової воєнної політики України, які є підставою для підготовки проекту Державної комплексної програми реформування та розвитку Збройних сил України.

На особливу увагу заслуговує ситуація з озброєнням і військовою технікою. Через моральну застарілість і вичерпання технічного ресурсу більшість із них потребує заміни вже у середньостроковій перспективі. Минулого року розпочалася робота з реалізації конкретних програм у цій сфері, а також фінансового забезпечення розроблення та виробництва нових систем озброєння. Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Державну цільову оборонну програму будівництва кораблів класу "корвет". Передбачається розширення фінансування інших перспективних проектів виробництва нових озброєнь. Розширено програми модернізації та ремонту озброєнь. Триває відпрацювання проекту Державної програми розвитку озброєнь та військової техніки до 2020 р. Розпочато реформу вітчизняного оборонно-промислового комплексу.

Удосконалюється система управління ними та проводиться їх реструктуризація. Верховною Радою прийнято Закон України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі". Рішенням Кабінету Міністрів України утворено державний концерн "Укроборонпром". Здійснюється удосконалення та збільшення обсягів військово-технічного співробітництва України з іншими державами. Урядом затверджено порядок укладання компенсаційних (тобто офсетних) угод при імпорті озброєнь.

У сфері оборони в 2012 р. увага має зосереджуватися на таких питаннях.

1. Завершення доопрацювання і затвердження Концепції реформування і розвитку Збройних сил України на період до 2017 р., Стратегічного оборонного бюлетеня України, Державної комплексної програми реформування та розвитку Збройних сил України, Державної програми розвитку озброєнь та військової техніки до 2020 р.

2. Забезпечення виконання заходів першого етапу реформування Збройних сил України.

3. Зміцнення кадрового потенціалу Збройних сил, соціального захисту військовослужбовців, членів їхніх сімей і військових пенсіонерів.

За роки незалежності досягнуто певних успіхів у розбудові цивільного демократичного контролю над силовими структурами. У державі створено розвинену нормативно-правову базу, набуто значного досвіду взаємодії між "людьми в погонах" і цивільним політичним керівництвом країни, законодавцями, громадськими організаціями. Нормою стала активна участь представників Збройних сил, міліції, спеціальних служб у відкритих дискусіях, публікації органами сектору безпеки та оборони "білих книг", регулярне оприлюднення ними інформації у друкованих та електронних ЗМІ, на відомчих інтернет-сторінках. Та найголовнішим досягненням стало усвідомлення важливості й необхідності існування розвиненої та ефективної системи цивільного демократичного контролю усіма учасниками процесу - органами влади, суспільством і власне співробітниками силових органів.

Ефективність цивільного керівництва багато в чому визначає успіхи чи невдачі в усіх секторах національної безпеки та оборони. Для забезпечення стабільної роботи Міністерства оборони й інших органів сектору безпеки та оборони необхідно підготувати достатньо професійних цивільних експертів, здатних бути ефективними посередниками між професійними військовими, з одного боку, та цивільним урядом і суспільством - з іншого. Отже, на часі радикальне вдосконалення державної системи підготовки та підвищення кваліфікації цивільного персоналу для забезпечення потреб сектору безпеки України.

Наявність дієвого зовнішнього контролю є надійним запобіжником використання потужних можливостей органів сектору безпеки та оборони у корпоративних чи власних інтересах, на шкоду суспільству й державі. Водночас найжорсткіший внутрішній контроль об'єктивно не здатний гарантувати цілковиту незаангажованість. Найбільш наочними є ганебні приклади зловживань співробітниками правоохоронних органів. Саме тому є необхідним активне залучення до процесу контролю над цими структурами органів виконавчої, законодавчої, судової влади, а також недержавних організацій, засобів масової інформації, громадян.

Основна роль у системі стримувань і противаг належить Парламенту, засобам масової інформації та громадянському суспільству. Цивільний демократичний контроль - це не лише право нагляду та інспектування, а й розподіл відповідальності. Головними завданнями всіх гілок влади насамперед є забезпечення високого рівня соціального захисту співробітників безпекових та оборонних структур, підвищення престижу державної служби, можливостей професійного вдосконалення і кар'єрного зростання, а також необхідного матеріально-технічного, правового та інформаційного забезпечення їх роботи.

Потрібна публічна дискусія із залученням співробітників і ветеранів силових структур, представників органів законодавчої та виконавчої влади, експертного середовища із проблем поліпшення репутації спеціальних служб і розбудови атмосфери довіри до їх роботи у суспільстві.

Під час створення системи цивільного контролю необхідно більш ефективно використовувати механізми міжнародного співробітництва, насамперед із ЄС, НАТО й іншими країнами-партнерами з розвиненою демократією.