Стратегічне партнерство з Російською Федерацією

Стратегічне партнерство з Російською Федерацією

Україна усвідомлює важливість подальшого розвитку конструктивних і рівноправних відносин з РФ, зокрема з огляду на критичну залежність української економіки від російських енергоносіїв, великі обсяги товарообігу та ринків збуту української продукції, значний рівень інтегрованості культурно-інформаційного простору, розгалужені гуманітарні зв'язки тощо.

Завершення періоду напруженості в українсько-російських відносинах само по собі не вирішило наявні проблемні питання, хоча і створило більш сприятливі умови для конструктивного діалогу та пошуку компромісів.

Головною метою українсько-російського стратегічного партнерства є забезпечення модернізаційного розвитку обох країн, що водночас передбачає не тільки взаємодію в економічній сфері, а й у політичній та безпековій сферах на принципах взаємного партнерства.

Беззаперечним двостороннім досягненням стало підписання довгострокової комплексної Програми економічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією на 2011 - 2020 рр. Цей системний документ узагальнив сукупність узгоджених поглядів на перспективи довгострокового співробітництва України та РФ в економічній сфері як рівноправних незалежних держав-партнерів. Програма націлена на подолання наявних проблем, накопичених у двосторонньому економічному співробітництві, на надання співпраці нової якості в інтересах розвитку економік обох країн.

За підсумками 2011 р. товарообіг між Україною та РФ сягнув рекордних 50 млрд дол. США. В умовах позитивної динаміки кількісних показників спостерігається поступове якісне поліпшення структури українського експорту до Росії. Водночас однією з головних перешкод для подальшого збільшення обсягів українського експорту до РФ залишається застосування обмежувальних заходів (передусім це стосується тарифних і нетарифних обмежень: квотування, санітарні та ветеринарні стандарти, антидемпінгові розслідування тощо).

Підписану в жовтні 2011 р. Угоду про зону вільної торгівлі СНД слід розглядати як крок на шляху подолання торговельних обмежень. Проте наявність механізму вилучень (зокрема щодо енергоносіїв, металу, цукру тощо) істотно знижує її ефективність. Конструктивний пошук взаємоприйнятного режиму торговельно-економічних зв'язків України з країнами Митного союзу, насамперед із РФ, є важливим завданням 2012 р.

Політизація питань зовнішньої торгівлі та українсько-російських економічних відносин загалом загрожує торговельним і коопераційним зв'язкам, двостороннім інвестиціям, підважує існуючі технологічно-виробничі ланцюги. Своєю чергою це провокуватиме відмову від планів спільної модернізації виробництв для виходу на високотехнологічні та інноваційні ринки третіх країн.

Важливим складником відносин в економічній сфері залишається оптимізація умов газових і нафтових контрактів, укладених із російською стороною. Нині центральним пунктом переговорів є перегляд чинного контракту 2009 року, зокрема щодо зміни формули ціноутворення на імпортований російський газ. Від визначення цього базового положення залежить конкурентоспроможність низки галузей української промисловості.

Складним залишається питання співробітництва у сфері транспортування, транзиту й перероблення нафти в умовах, коли обсяги транзиту російської сировини територією України та її поставки на українські НПЗ неухильно зменшуються. Очевидно, що без співпраці з російською стороною ускладнюється реалізація планів повного завантаження нафтопроводу Одеса - Броди додатковими поставками до країн Європи.

У 2011 р. значного прогресу досягнуто в питаннях міжрегіонального та прикордонного співробітництва. Так, у межах Другого українсько-російського міжрегіонального економічного форуму було підписано низку міжурядових угод, які мають активізувати взаємодію у сфері транскордонного співробітництва, зокрема щодо спрощення порядку перетину кордону для жителів прикордонних регіонів, розвитку пунктів пропуску та поглиблення співробітництва з питань митного контролю осіб, товарів і транспортних засобів. Очікується, що зазначені угоди матимуть позитивні наслідки для 30 млн мешканців 12 регіонів обох держав.

Складним моментом міждержавного діалогу України та РФ залишається питання завершення делімітації акваторій в Азовському та Чорному морях і Керченській протоці. Разом з тим відхід від політизації прикордонних питань і позитивна налаштованість обох сторін дозволяє розраховувати на досягнення взаємоприйнятного результату. Можливою основою для досягнення компромісу є спільне або узгоджене використання економічного потенціалу Керченської протоки за умови завершення процесу делімітації та визначення функціональних зон відповідальності сторін (зокрема щодо безпеки судноплавства, пошуку та рятування на морі, питань екологічної безпеки тощо).

Триває активна робота з урегулювання політичних, економічних, соціальних питань, пов'язаних із базуванням Чорноморського флоту РФ на території України. Функціонування дієвих механізмів контролю з боку Української Держави за оперативною діяльністю ЧФ є завданням першочергового порядку, оскільки перебування ЧФ в Україні було і залишається чинником, значення якого виходить за межі двостороннього формату, впливаючи і на внутрішньополітичну ситуацію (особливо в Криму), і на Чорноморський регіон у цілому.

Гуманітарна сфера має набути пріоритетного значення у системі двосторонніх відносин, стати важливим чинником міждержавного діалогу. Сьогодні ефективність гуманітарного співробітництва України й РФ залишається невисокою, остаточно не знято проблему політизації гуманітарних питань, коли наявні проблеми використовуються як важелі політичного тиску.

Характерною є ситуація з мовним питанням і становищем етнічних меншин, яка переросла межі суто гуманітарного виміру й набуває політичного забарвлення, особливо напередодні виборчої кампанії 2012 р. в Україні.

Українсько-російський інформаційний простір, який має бути полем для культурного співробітництва та гуманітарної взаємодії, нерідко використовується для проведення відверто недружніх інформаційних кампаній, особливо відчутних в умовах високої конкуренції з боку російських ЗМІ в Україні та майже повної відсутності українських ЗМІ у російському медіапросторі. Відмова від використання гуманітарних аспектів як інструменту досягнення політичних цілей, виведення культурного діалогу за межі суто політичного формату, залучення до нього представників творчої та інтелектуальної еліти обох держав стануть запорукою успішності в реалізації багатьох політичних проектів.