ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИЙ ПОСТУП УКРАЇНИ - ВІД ПАРТНЕРСТВА ДО АСОЦІАЦІЇ

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИЙ ПОСТУП УКРАЇНИ - ВІД ПАРТНЕРСТВА ДО АСОЦІАЦІЇ

Незмінність європейського вибору України зумовлена самим фактом цивілізаційної приналежності до спільноти європейських народів. Інтеграція в європейський політичний, економічний і гуманітарний простір є стратегічним орієнтиром і системоутворювальним чинником розвитку держави.

2.1. Угода про асоціацію та її імплементація

2011 рік став певною мірою визначальним для розвитку відносин між Україною і Європейським Союзом. Завершено надскладні переговори щодо Угоди про асоціацію включно з поглибленою та всеохоплюючою зоною вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (далі - Угода про асоціацію). Головним позитивним результатом 15-го саміту Україна - ЄС, що відбувся 19 грудня 2011 р., стало оголошення про успішне завершення переговорів щодо тексту Угоди та перехід до стадії підписання документа. 30 березня 2012 року відбулося парафуванння Угоди про асоціацію.

Угода про асоціацію має доленосне значення для України і формує дороговкази для життєво важливих внутрішніх реформ шляхом модернізації. Не менш важливою є ця угода і для наших партнерів у Європейському Союзі. Підписання Угоди про асоціацію відбудеться, незважаючи на жодні внутрішні чи зовнішні перешкоди політичного характеру, що мають виключно тимчасовий характер.

Угода про асоціацію, включно з поглибленою та всеохоплюючою зоною вільної торгівлі (ЗВТ), закладає нові підвалини відносин між Україною та ЄС на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції. Ці відносини підкріплюватимуться потужною інституційною базою та відповідатимуть європейським очікуванням українців. В основі політичної асоціації закладено зближення позицій України та ЄС з усіх міжнародних питань, забезпечення безпосередньої участі України у політиці, агенціях і програмах ЄС.

Формула економічної інтеграції передбачає створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС на фундаменті норм і правил Світової організації торгівлі та подальшого його зміцнення у спосіб запровадження у відносинах чотирьох основних свобод, спрямованої на поступове приєднання України до внутрішнього ринку Євросоюзу. Угода про асоціацію та її торговельна частина передбачають широкомасштабну адаптацію законодавства України до законодавства ЄС. У майбутньому це має стати запорукою не лише для подальшого взаємного відкриття ринків, а й для утвердження в Україні стабільного та привабливого бізнес-середовища.

Основними питаннями є вибір інструментів практичної реалізації Угоди про асоціацію, змістовного наповнення нового рівня відносин, у т. ч. в межах спільних органів, передбачених Угодою. Передання керівним органам асоціації компетенції приймати обов'язкові для сторін рішення кардинально підвищить ефективність їх діяльності. Таким чином підвищиться рівень взаємодії та взаємовпливу між Україною та ЄС в політичній сфері.

Послідовна й ефективна імплементація механізмів Угоди про асоціацію має створити міцний базис для подальшого стійкого політичного й економічного розвитку нашої держави, закласти основу стратегії реформування всіх основних сфер і впровадження європейських стандартів задля підвищення якості життя в Україні.

За своїм змістом Угода про асоціацію є безпрецедентним документом у договірній практиці України та ЄС. Якщо згідно з попереднім договором - Угодою про партнерство та співробітництво - Україна добровільно і на власний розсуд здійснювала наближення свого законодавства у пріоритетних сферах до законодавства ЄС, то з укладенням Угоди про асоціацію Українська Держава бере на себе жорсткі зобов'язання щодо перенесення у своє законодавство актів надбання Спільноти, вміщених у відповідні додатки до Угоди. Законодавство України має бути адаптоване у визначені терміни. Крім того, необхідно забезпечити належне впровадження ухвалених законів та підзаконних актів.

Обсяг законодавчого надбання Європейської Спільноти, який міститься в додатках до Угоди про асоціацію, насамперед у розділі щодо ЗВТ, і має бути інкорпорований у законодавство України, стане безпрецедентним для нашої країни. Він ще не відповідатиме тому обсягу зобов'язань, який зазвичай беруть на себе країни - кандидати на вступ до ЄС, проте є близьким до нього. Угода про асоціацію за своїм змістом не має аналогів серед уже існуючих подібних угод, укладених Європейським Союзом з іншими країнами.

Для виконання Угоди про асоціацію у 2011 р. проводилася відповідна підготовча робота. У контексті виконання Порядку денного асоціації як інструменту підготовки країни до набуття чинності нової Угоди відбулися якісні зрушення в імплементації пріоритетних завдань у сфері юстиції, зокрема пов'язаних із реалізацією плану заходів з лібералізації візового режиму, а також у виконанні пріоритетів у безпековій сфері та міграційній політиці. Водночас проблемними з погляду виконання залишаються результати імплементації цих документів у інших сферах.

Необхідно вже сьогодні напрацювати механізми імплементації положень Угоди і створити необхідну нормативно-правову базу забезпечення її виконання. Державні ресурси мають концентруватися на вирішенні першочергових завдань, для кожного з яких буде розроблено план реалізації. Доцільно розробити Порядок імплементації зобов'язань України в межах Угоди про асоціацію та забезпечення ефективної координації політики європейської інтеграції, який має передбачати:

• підготовку Національної програми виконання Угоди про асоціацію з метою підготовки України до членства в ЄС;

• посилення кадрового складу підрозділів центральних і місцевих органів виконавчої влади, до компетенції яких належать питання європейської інтеграції;

• забезпечення у державному бюджеті пріоритетного фінансування заходів у сфері європейської інтеграції;

• узгодження економічних реформ із положеннями Порядку денного асоціації Україна - ЄС та в Угоді про асоціацію;

• проведення публічного обговорення всіх документів у сфері європейської інтеграції та змісту реформ, а також залучення громадянського суспільства до моніторингу стану виконання договірно-правових зобов'язань, прийнятих Україною перед ЄС.

Важливим завданням на 2012 р. є підготовка української економіки до функціонування в умовах режиму зони вільної торгівлі. Нині обізнаність українських підприємців щодо переваг і викликів, які несе зміна торговельного режиму з Європейським Союзом, украй низька. Для виправлення цієї ситуації Урядом України буде розроблено відповідний план заходів. Зусилля держави зосереджуватимуться на таких напрямах:

• фахове навчання торговельному праву ЄС;

• визначення вразливих галузей, що потребуватимуть пільгового кредитування для переоснащення виробництв згідно зі стандартами ЄС;

• випереджальний аналіз можливих наслідків від запровадження зони вільної торгівлі;

• підготовка рекомендацій для розгляду спільними органами, що створюються відповідно до Угоди про асоціацію.

2.2. Упровадження безвізового режиму

Іншим провідним завданням на середньострокову перспективу залишається зняття візових бар'єрів між Україною та Європейським Союзом. Протягом 2011 р. Україна досягла прогресу у виконанні технічних критеріїв, що випливають із Плану дій з лібералізації візового режиму, наданого нам у 2010 р. У межах імплементації Плану дій здійснюються національні програми реформ у сферах безпеки документів, міграції, охорони громадського порядку, зовнішніх відносин. Успіх у сфері структурованого візового діалогу між Україною та ЄС є суттєвим кроком у процесі інтеграції країни до Європейської Спільноти. У зв'язку з цим конструктивним кроком є рішення ЄС не визначати встановлення безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом як справу довгострокової перспективи. Подальший прогрес у візовому діалозі з Євросоюзом має залежати виключно від швидкості реалізації Україною технічних завдань, передбачених Планом.

Для цього слід продовжити внесення змін у законодавство, забезпечити фінансування їх упровадження, реформувати політику управлінської діяльності, включно із веденням відповідного діалогу з ЄС. Зокрема, для переходу до етапу якісної оцінки європейськими інститутами здійснених перетворень необхідно прийняти чи змінити законодавчі та нормативні акти, що регулюють:

• безпеку документів, зокрема посвідчення особи та підтвердження громадянства України (у т. ч. запровадження біометричних паспортів);

• боротьбу з корупцією (відповідно до рекомендацій Групи держав ЄС проти корупції), створення інституційного механізму здійснення антикорупційної діяльності, ратифікацію та підписання відповідних міжнародних угод, документів і протоколів;

• запобігання будь-яким проявам дискримінації (у т. ч. захист від неї різних груп меншин, удосконалення механізмів імплементації норм міжнародних договорів і конвенцій;

• повну й ефективну імплементацію угоди з ЄС про реадмісію, в т. ч. організаційне забезпечення функціонування Державної міграційної служби.

Оскільки лібералізація візового режиму передбачає здійснення реформ у багатьох сферах державного управління, потрібно поліпшити координацію діяльності та інституційну спроможність органів влади, залучених до реалізації Плану дій.

Необхідно більш ефективно використовувати можливості дво- та багатосторонніх форумів (зокрема Східного партнерства) насамперед у сфері інтегрованого управління кордонами, забезпечення безпеки документів. Окрім політичних зустрічей, значний вплив на європейську суспільну думку має громадянське суспільство України та засоби масової інформації.

На другому етапі основним завданням є фінансування та створення інфраструктури для функціонування безвізового режиму на кордонах з Євросоюзом, зокрема запровадження біометричних документів, випробовування на практиці системи інтегративного управління кордонами, у т. ч. зв'язок і взаємодія між правоохоронними, прикордонними, митними та іншими установами, що контролюють процес руху людей через кордон.

Більшої актуальності набуває завдання зміни серед європейців іміджу громадян України як потенційних мігрантів і пов'язаних з їх перебуванням на території ЄС ризиків, що у майбутньому сприятиме прийняттю позитивних політичних рішень стосовно України.

Наша держава не повною мірою використовує відповідні можливості, які надаються ЄС у гуманітарній сфері. Необхідним є прискорення процесу приєднання України до програм Євросоюзу щодо посилення інноваційно-дослідницьких можливостей. Це дозволить провести структурні реформи в науковій сфері України та значно підвищити залучення українських науково-дослідних установ до сфери європейських наукових досліджень.

2.3. Досвід Східного партнерства

2011 рік став також роком змін і для ЄС - у сферах його зовнішньо- і внутрішньополітичної діяльності. У цьому контексті для України пріоритетним полем для взаємодії з ЄС став перегляд Європейської політики сусідства, зокрема в частині внесення змін в ініціативу ЄС Східне партнерство (СхП).

Трирічний досвід функціонування Східного партнерства засвідчив важливу роль цієї ініціативи у доповненні амбітних двосторонніх відносин України та ЄС. Східне партнерство зберігає значний потенціал у забезпеченні держав - партнерів ЄС практичною підтримкою в проведенні внутрішніх реформ відповідно до європейських стандартів. Часткове оновлення Східного партнерства за результатами саміту у Варшаві 29 - 30 вересня 2011 р. є проявом конструктивного підходу до розвитку цієї політики, разом з тим слід підкреслити, що певна концептуальна незавершеність СхП продовжує зберігатися й надалі.

Водночас цей недолік може бути усунений у процесі еволюційного розвитку Східного партнерства. Зважаючи на складність сучасних політичних процесів у Євросоюзі та Середземноморському регіоні, досить складно говорити про часові перспективи внесення якісних змін у політику ЄС у східному напрямку. Прискорити цей процес можна лише об'єднавши зусилля зацікавлених держав.

Значний нереалізований потенціал європейської інтеграції знаходиться в можливостях щодо участі України в агенціях і програмах Європейського Союзу відповідно до Протоколу до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС про Рамкову угоду про загальні принципи участі України в програмах Співтовариства (22 листопада 2010 року).

Участь України в агенціях і програмах ЄС може сприяти процесу імплементації Угоди про асоціацію і стати корисним інструментом європейської соціалізації та модернізації нашої країни. Україна вже має невеликий досвід співпраці в межах агенцій і програм ЄС (зокрема з Європейським органом харчової безпеки, Європейським моніторинговим центром з боротьби проти наркотиків і наркотичної залежності та Агенцією прикордонної безпеки FRONTEX). Підписання зазначеного Протоколу дає Україні можливість брати участь у всіх агенціях і програмах ЄС, відкритих для участі третіх країн (21 агенція та 18 програм).

Зважаючи на обмеженість людських і фінансових ресурсів та низький рівень обізнаності щодо роботи програм та агенцій ЄС, Україні необхідно застосувати поступовий і вибірковий підхід щодо визначення переліку агенцій і програм. Визначальними критеріями тут можуть бути відповідність і сумісність пріоритетів агенцій і програм ЄС зі стратегічними пріоритетами розвитку України та з пріоритетами співпраці між Україною та ЄС.

2.4. Партнерство України та ЄС в умовах європейської кризи

Реалізація політики європейської інтеграції України має відбуватися з урахуванням динамічних процесів політичного й економічного розвитку ЄС. Сьогодні Євросоюз стрімко змінюється. Якщо вдосконалення організаційних основ ЄС донедавна було процесом еволюційного характеру, то наслідки світової фінансово-економічної кризи 2008 - 2009 рр. і нинішня криза єврозони актуалізували потребу пошуку способів вирішення проблем в організації економічних і політичних процесів у Європейському Союзі. Рішення, прийняті нещодавно лідерами країн - членів ЄС, укотре довели, що ці країни спроможні досягати компромісів заради добробуту громадян та інституційної стабільності Європейського Союзу. Можливість досягнення таких складних компромісів свідчить про високу спроможність Євросоюзу до консолідації та ефективність спільної європейської політики.

За цих обставин показовим для України є те, що навіть в умовах фінансово-економічних турбуленцій у ЄС процеси європейської інтеграції поглиблюються в напрямку подальшого реформування його інституцій і продовжуються у сфері виконання прийнятих раніше рішень щодо розширення ЄС. Саме останнє може бути суттєвим допоміжним чинником вирішення європейської економічної кризи та отримання додаткових можливостей для перетворення ЄС на потужного актора світової політики. Україна є важливим учасником цього процесу. Парафування, а згодом і підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (у т. ч. й частини про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі) необхідне обом партнерам. Для України зближення з ЄС означає отримання необхідного модернізаційного поштовху, для Європейського Союзу інтеграція України надасть додатковий потужний ресурс для економічного та політичного розвитку. Особливу увагу тут привертають взаємовигідні можливості, що утворюються внаслідок поглиблення зв'язків України з потужними економіками євроазійського та азійського простору. Саме український майданчик може стати платформою для започаткування нового партнерства між Європейським Союзом та азійськими країнами, що динамічно розвиваються.

У цьому контексті вжиття державою заходів, спрямованих на розвиток національної економіки, недопущення або пом'якшення негативних зовнішніх впливів, разом з усвідомленням суспільством об'єктивних причин і безумовних переваг європейської інтеграції дозволять Україні досягти найліпших результатів на обраному та законодавчо затвердженому зовнішньополітичному векторі. Важливе значення при цьому мають постійний моніторинг та аналіз економічних, політичних та організаційних процесів у ЄС.

У зв'язку з цим Україна продовжуватиме послідовну реалізацію курсу на європейську інтеграцію. З підписанням Угоди про асоціацію перетворення відносин партнерства та співробітництва у формат політичної асоціації та економічної інтеграції перейде у практичну площину.