Інститути самоврядування на внутрішньо- та позапоселенському рівнях в організаційній основі самоврядування

 Інститути самоврядування на внутрішньо- та позапоселенському рівнях в організаційній основі самоврядування

Мета теми: розглянути субміські та факультативні елементи системи місцевого самоврядування в Україні

Завдання теми:

1. розкрити специфіку здійснення місцевого самоврядування у містах з районним поділом;
   1. з’ясувати місце органів самоорганізації громадян у системі місцевого самоврядування;
   2. дати характеристику форм добровільного об’єднання органів місцевого самоврядування;
   3. проаналізувати роль органів спільної компетенції територіальних громад у системі місцевого самоврядування.

Навчальні результати теми:
Після вивчення теми слухачі повинні вміти:

1. будувати систему місцевого самоврядування в містах з районним поділом відповідно до чинного законодавства;
2. розуміти характер правового статусу органів самоорганізації громадян;
3. організовувати взаємодію органів місцевого самоврядування з органами самоорганізації громадян;
4. налагоджувати взаємодію органів місцевого самоврядування через їх добровільні об’єднання.

Структура теми:
1.5.1. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах з районним поділом
1.5.2. Правовий статус та механізм функціонування органів самоорганізації населення
1.5.3. Органи спільної компетенції територіальних громад
1.5.4. Правовий статус добровільних об’єднань органів місцевого самоврядування

1.5.1. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах з районним поділом

Місцеве самоврядування в Україні є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення. Отже, територіальна громада є першосуб’єктом місцевого самоврядування, і якщо вона відсутня, то це не дозволяє сформувати повноцінний інститут самоврядування.
Питання щодо статусу районної у місті територіальної громади визначено досить суперечливо. З одного боку, відповідно до п. 1 ст. 140 Конституції України серед основних суб’єктів місцевого самоврядування не визначені районні у місті громади. З іншого боку, в ст. 142 Конституції України згадується районна у місті територіальна громада як суб’єкт права комунальної власності. Таким чином, в Конституції України не дано чіткої відповіді щодо існування районної у місті територіальної громади. В свою чергу, Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” також не визначив чітко, чи існуватиме районна у місті територіальна громада. З одного боку, відповідно до ст. 2 Закону районні в місті громади не визначені в якості суб’єкту місцевого самоврядування. З іншого боку, відповідно до п. 5 ст. 6 Закону у містах з районним поділом районні у місті громади діють як суб’єкти права власності.
Саме внаслідок згаданого протиріччя це питання було предметом розгляду Конституційного Суду України (рішення №1-рп 09.02.2000). На думку суб’єкта права на конституційне подання, територіальні громади районів у містах можуть розглядатися лише як складові територіальної громади міста, які набувають правосуб’єктності на управління комунальним майном лише в разі обрання ними за рішенням міської ради, прийнятим нею без будь-яких обмежень, відповідних районних у місті рад та наділення їх частиною повноважень міської ради, фінансів і комунального майна. Конституційний Суд України, вирішуючи цей спір, прийшов до висновку, що районні у місті громади є категорією конституційною, а, отже, районні у місті громади існують навіть за умови необрання районних у місті рад.

Чи існують в Одесі, Львові, Запоріжжі, Миколаєві, де не утворені районні у місті ради, районні у місті територіальні громади?

Конституція України та Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” не дають чіткої відповіді на питання про організацію влади на рівні районів у місті. Так, відповідно до п. 5 ст. 140 Конституції України питання організації управління районами у містах належать до компетенції міських рад. З іншого боку, п. 8 перехідних положень до Конституції України визначає, що районні в містах ради та голови цих рад після набуття чинності Конституції здійснюють свої повноваження відповідно до закону. Таким чином, у Конституції не визначений порядок управління районами в місті, а це віднесено на рівень законодавчого регулювання.

В свою чергу, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” також не визначив чітко механізм управління міськими районами. З одного боку, згідно зі ст. 5 вказаного закону за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть утворюватися районні в місті ради. Якщо ж рішення про створення районних рад не було прийнято, то відповідно до п. 4 ст. 16 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад міських районів, здійснює міська рада. Нарешті, відповідно до ч. 3, п. 2 перехідних положень до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” в містах з районним поділом можуть утворюватися районні у містах ради, але для цього проводиться референдум територіальних громад міст з районним поділом. Рішення про проведення такого референдуму приймаються на вимогу не менш як однієї десятої членів цих громад або половини від загального складу депутатів відповідних міських рад. Рішення міських рад із цього питання приймаються з урахуванням думки районних у містах рад та членів територіальних громад цих міст і повинні бути прийняті не пізніше як за шість місяців до дня проведення чергових виборів.

Конституційний Суд України своїм рішенням №11-рп від 13.07.2001 підтвердив конституційність норм Закону та визначив, що поняття „організація управління районами в містах” пов’язане з питаннями організації і надає можливість міським радам у містах з районним поділом вирішувати питання утворення чи неутворення районних в місті рад.

Чи є обов’язковим утворення районних у місті рад при наявності районного у місті поділу?

Внаслідок цього в Україні склалося три основні моделі управління районами у містах.

Модель 1 (представлена у м. Київ). На рівні районів міста існують районні ради та їх виконавчі органи під назвою „районна у місті державна адміністрація”. Незважаючи на фіксацію в назві зазначеного органу категорії „державна”, районні у м. Київ державні адміністрації, тим не менш, є виконавчими органами районних у місті рад, що й було роз’яснено відповідним рішенням Конституційного Суду України N 9-рп/2005 від 13.10.2005. Однак з питань здійснення державних повноважень вони також входять до вертикалі виконавчої влади, що є особливістю здійснення місцевого самоврядування в Києві відповідно до Закону України „Про столицю України — місто-герой Київ”. Голова районної в місті ради обирається зі складу депутатів районної ради та призначається Президентом України на посаду голови районної в місті державної адміністрації за поданням Кабінету Міністрів України, кандидатуру до якого вносить Київський міський голова, який є одночасно головою Київської міської державної адміністрації. При цьому треба зазначити, що існування районних рад у місті Київ та їх виконавчих органів прямо передбачає Закон України “Про столицю України — місто-герой Київ”, а отже, на відміну від інших міст, Київська міська рада не може розглядати питання про неутворення районних у місті рад.

Модель 2 (Львів, Одеса, Миколаїв тощо). Відповідно до неї від імені районних у місті територіальних громад діють не районні ради, а міська рада. Таким чином, міська рада володіє немов би подвійним статусом — як представницький орган територіальної громади міста та як орган спільної компетенції територіальних громад районів міста. З метою виконання своїх повноважень міська рада створює на рівні районів у місті свої територіальні виконавчі органи у вигляді районних у місті адміністрацій (в деяких містах вони мають інші назви). Голова районної у місті адміністрації призначається на посаду міським головою. В деяких містах за даною моделлю голова районної у місті адміністрації є одночасно заступником міського голови, що викликає необхідність його затвердження міською радою.

Модель 3 (Сімферополь, Херсон тощо). За даною моделлю на рівні районів міста існують районні у місті ради, які створюють власні виконавчі органи. Органи самоврядування районів у місті є самостійними правовими суб’єктами та взаємодіють з міськими радами на засадах координації в межах розділення повноважень. Голова районної у місті ради обирається зі складу депутатів, є підзвітнім та підконтрольнім виключно територіальній громаді району міста та районній у місті раді.

Яка модель управління містом з районним поділом, на Ваш погляд, є найбільш ефективною?

Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях міських рад у містах з районним поділом вирішуються питання визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у місті ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах. При цьому треба зазначити, що міська рада може наділяти повноваженнями районні у місті ради, а може делегувати повноваження виконавчим органам районної у місті ради. Надання передбачає віднесення до компетенції районних рад та їх виконавчих органів право приймати самостійні рішення з певного кола питань з покладенням на них повної відповідальності за їх реалізацію, що передбачає, зокрема, неможливість контролю з боку міської ради та її виконавчих органів у цій сфері. Делегування передбачає віднесення до компетенції виконавчих органів районних рад приймати рішення з певного кола питань, однак відповідальність, а отже  можливість здійснювати контроль у цій сфері, залишається за міською радою та її виконавчими органами. Крім цього, суттєвим є те, що виконавчим органам районних рад не можуть передаватися повноваження делеговані державою виконавчим органам міських рад, адже делегування не передбачає переделегування.

Стаття 41.
Особливості повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів

1. Питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад
2. Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об’єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, утворюють за погодженням з відповідними управліннями Міністерства внутрішніх справ України місцеву міліцію; погоджують призначення на посади і звільнення з посад керівника місцевої міліції, начальників структурних підрозділів та дільничних інспекторів цієї міліції; вносять у встановленому порядку пропозиції щодо їх заохочення або притягнення до відповідальності; заслуховують звіти начальників органів внутрішніх справ про стан боротьби зі злочинністю, а також керівників місцевої міліції про стан громадської безпеки та охорони громадського порядку на відповідній території; порушують перед відповідними органами питання про звільнення з посад цих керівників у разі визнання їх діяльності незадовільною, а також здійснюють інші повноваження, передбачені Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.
3. Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.
4. Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання.

Про місцеве самоврядування / Закон України №280-97/ ВР

У різних містах України, де створені районні у місті ради та їх виконавчі органи, представлений різний обсяг їх повноважень, що залежить від загальноуправлінських уявлень та політичних орієнтирів керівництва міста.
Що стосується повноважень виконавчих органів міських рад на рівні районів у місті, то це також коливатиметься в залежності від міста. Міська рада міст з районним поділом самостійно визначає обсяг зазначених повноважень через прийняття відповідних положень. Іноді виконавчі органи міських рад на рівні районів у місті володіють значно більшою компетенцією, ніж районні у містах ради.

Проаналізуйте повноваження районних у місті рад або районних у місті адміністрацій (для мешканців міст з районним поділом)

Голова районної у місті ради (у разі її створення) обирається відповідною радою з числа її депутатів у межах строку повноважень ради таємним голосуванням. Голова ради виконує свої обов’язки до обрання голови ради нового скликання, крім випадків дострокового припинення повноважень голови ради відповідно до Закону. Голова ради працює у раді на постійній основі, не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток. У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді і може бути звільнений з посади радою, якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу ради шляхом таємного голосування. Питання про звільнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менше третини депутатів від загального складу ради.

Стаття 55
Голова районної у місті ради:

1. скликає сесії ради, повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради, веде засідання ради;
2. забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, доведення рішень ради до виконавців, організує контроль за їх виконанням;
3. представляє раді кандидатури для обрання на посаду заступника голови ради; вносить на затвердження ради пропозиції щодо структури органів ради, її виконавчих органів, витрат на їх утримання;
4. вносить раді пропозиції щодо утворення і обрання постійних комісій ради;
5. координує діяльність постійних комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;
6. організує подання депутатам допомоги у здійсненні ними своїх повноважень;
7. організує відповідно до законодавства проведення референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування;
8. організує роботу президії (колегії) ради (у разі її створення);
9. призначає і звільняє керівників та інших працівників виконавчих органів ради;

10.  здійснює керівництво виконавчим комітетом ради;

11.  є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчих органів;

12.  підписує рішення ради, протоколи сесій ради;

13.  забезпечує роботу по розгляду звернень громадян; веде особистий прийом громадян;

14.  забезпечує гласність у роботі ради та її органів, обговорення громадянами проектів рішень ради, важливих питань місцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рішення ради;

15.  представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах відповідно до законодавства;

16.  за рішенням ради звертається до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади району у місті, а також повноваження районної у місті ради та її органів;

17.  звітує перед радою про свою діяльність не менше одного разу на рік, а на вимогу не менш як третини депутатів — у визначений радою термін;

18.  вирішує інші питання, доручені йому радою.

Про місцеве самоврядування / Закон України №280-97/ ВР

Чи існує головна посадова особа територіальної громади району у місті?

Голова районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Заступник голови районної у місті (у разі її створення) ради обирається відповідною радою у межах строку її повноважень з числа депутатів цієї ради шляхом таємного голосування і здійснює свої повноваження до обрання заступника голови ради нового скликання, крім випадків дострокового припинення його повноважень. Заступник голови ради може бути достроково звільнений з посади за рішенням ради, яке приймається шляхом таємного голосування. Питання про його звільнення може бути внесене на розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради або голови ради. Заступник голови ради в разі відсутності голови ради або неможливості виконання ним своїх обов’язків з інших причин здійснює повноваження голови відповідної ради. Заступник голови ради працює у раді на постійній основі. На нього поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені Законом для голови ради.

Заступники голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради, керівники управлінь та відділів підпадають під загальний правовий режим, що властивий посадовим особам місцевого самоврядування, визначеним в Законі.

Охарактеризуйте взаємовідносини між містом та районами міста (для мешканців міст з районним поділом)

Загальна модель управління районом у місті у випадку утворення районної у місті ради може бути представлена у вигляді схеми.

1.5.2. Правовий статус та механізм функціонування органів самоорганізації населення

Відповідно до законодавства України система місцевого самоврядування містить у собі органи самоорганізації населення як одну з інституціональних форм реалізації прав і інтересів територіальної громади. Таким чином, принцип децентралізації публічної влади в рамках держави, що знайшов своє втілення у системі місцевого самоврядування, доповнюється існуючими можливостями внутрішньомуніципальної децентралізації. Орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.

Орган самоорганізації населення створюється за територіальною ознакою. Територією, у межах якої діє орган самоорганізації населення, може бути частина території села, селища, міста, району в місті, у межах якої проживають жителі, котрі обрали цей орган. Територія, у межах якої діє орган самоорганізації населення, визначається рішенням ради, що дала дозвіл на створення.

Чи можуть бути утворені органи самоорганізації населення на рівні району у місті?

Порядок створення органів самоорганізації населення регулюється законодавчим чином. З ініціативою про створення органу самоорганізації населення до сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради можуть звернутися збори (конференція) жителів за місцем проживання за умови, якщо в них брало участь (було представлено) не менше половини жителів відповідної території, які мають право голосу. На зборах (конференції) жителів за місцем проживання обирається також ініціативна група, члени якої будуть представляти інтереси жителів — учасників зборів (конференції) у відповідній місцевій раді. Рішення зборів (конференції) приймається більшістю голосів їх учасників.

Ініціативна група подає до сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради заяву про створення органу самоорганізації населення, протокол зборів (конференції) жителів за місцем проживання про ініціювання створення органу самоорганізації населення з зазначенням основних напрямів діяльності створюваного органу самоорганізації населення, а також список учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання з зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, серії і номера паспорта та домашньої адреси кожного учасника зборів (конференції) жителів.

Дозвіл на створення органу самоорганізації населення надається сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою. Питання про створення органу самоорганізації населення, внесене на розгляд сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, розглядається на найближчому засіданні відповідної ради за участю членів ініціативної групи зборів (конференції) жителів за місцем проживання.

У рішенні ради про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення мають бути обов’язково визначені його назва, основні напрями діяльності, повноваження та умови їх здійснення, територія, в межах якої має діяти орган самоорганізації населення. Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада може відмовити у наданні дозволу на створення органу самоорганізації населення, якщо ініціювання створення органу самоорганізації населення було здійснено з порушенням вимог, встановлених законом. Рішення сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради про відмову у наданні дозволу на створення органу самоорганізації населення може бути оскаржене в суді у встановленому законом порядку.

Орган самоорганізації населення обирається зборами (конференцією) жителів за місцем проживання на основі загального, рівного виборчого права шляхом таємного голосування жителів, які на законних підставах проживають на відповідній території. Право голосу на виборах мають жителі, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу жителі, яких визнано судом недієздатними. Загальний склад органу самоорганізації населення визначається зборами (конференцією) жителів за місцем проживання.

Організація проведення зборів (конференції) жителів за місцем проживання, як правило, покладається на виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради.

Орган самоорганізації населення обирається у складі керівника, заступника (заступників) керівника, секретаря, інших членів. Обраними до складу органу самоорганізації населення вважаються особи, які одержали більше половини голосів учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання. Члени органу самоорганізації населення можуть бути достроково відкликані за рішенням зборів (конференції) жителів за місцем проживання, що утворили даний орган. Обирати та бути обраними до органу самоорганізації населення можуть жителі, які на законних підставах проживають на відповідній території. Забороняються будь-які обмеження права жителів, які проживають на відповідній території, на участь у відповідному органі самоорганізації населення залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, мовних або інших ознак.

Переобрання органу самоорганізації населення, відкликання, обрання окремих його членів замість вибулих чи зміна кількісного складу органу самоорганізації населення здійснюється зборами (конференцією) жителів за місцем проживання в порядку.

Орган самоорганізації населення обирається терміном на строк повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено рішенням ради чи положенням про орган самоорганізації населення.
Збори (конференція) жителів на підставі рішення сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради про створення органів самоорганізації населення відповідно до Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, актів та рішень відповідних органів місцевого самоврядування затверджують Положення про орган самоорганізації населення.

Стаття 12. Положення про орган самоорганізації

....2. У Положенні зазначаються:

1) назва та юридична адреса органу самоорганізації населення;
2) основні завдання та напрями діяльності органу самоорганізації населення;
3) права і обов’язки членів органу самоорганізації населення;
4) територія, у межах якої діє орган самоорганізації населення;
5) строк повноважень органу самоорганізації населення та порядок їх дострокового припинення;
6) порядок використання коштів та іншого майна, порядок звітності;
7) порядок припинення діяльності органу самоорганізації населення;
8) інші питання, пов’язані з діяльністю органу самоорганізації населення.

Про органи самоорганізації населення / Закон України №2625-ІІІ

Контроль за додержанням органом самоорганізації населення Положення про нього покладається на раду та її виконавчий орган, який здійснив реєстрацію органу самоорганізації населення. Легалізація органу самоорганізації населення є обов’язковою і здійснюється шляхом його реєстрації або повідомлення про заснування. У разі реєстрації орган самоорганізації населення набуває статусу юридичної особи. Реєстрація органу самоорганізації населення здійснюється виконавчим комітетом відповідної ради.

Для реєстрації органу самоорганізації населення уповноважені зборами (конференцією) жителів за місцем проживання їх представники подають до реєструючого органу заяву. Органи самоорганізації населення можуть також легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення відповідного виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради затверджує методичні рекомендації порядку здійснення легалізації органів самоорганізації населення, а також надає необхідну організаційну та правову допомогу органам самоорганізації населення у проведенні їх легалізації.

Фінансовою основою діяльності органу самоорганізації населення є:

1. кошти відповідного місцевого бюджету, які надаються йому сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою для здійснення наданих органу самоорганізації населення повноважень;
   добровільні внески фізичних і юридичних осіб;
   1. інші надходження, не заборонені законодавством.

Орган самоорганізації населення самостійно використовує фінансові ресурси, отримані з місцевого бюджету, на цілі та в межах, визначених відповідною радою.

Матеріальною основою діяльності органу самоорганізації населення є майно, передане йому радою в оперативне управління.

Орган самоорганізації населення для виконання своїх повноважень користується майном згідно з його призначенням.

Основними завданнями органів самоорганізації населення є:

1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;

2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;

3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Повноваження органу самоорганізації населення поділяються на власні та делеговані.

Чи належать до повноважень органів самоорганізації населення питання забезпечення правопорядку в межах території його діяльності?

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада може додатково наділяти частиною своїх повноважень орган самоорганізації населення з одночасною передачею йому додаткових коштів, а також матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням. Сільська, селищна, міська або районна у місті (у разі її створення) рада не може делегувати органу самоорганізації населення повноваження, віднесені законами України до виключної компетенції місцевої ради. За рішенням сільської, селищної, міської або районної у місті (у разі її створення) ради орган самоорганізації населення може бути достроково позбавлений повноважень, делегованих йому цією радою.

Охарактеризуйте взаємовідносини між радою та органами самоорганізації громадян у Вашому поселенні

Якщо рішення ради про наділення органу самоорганізації населення повноваженням відповідної ради не забезпечене фінансами і майном, збори (конференція) жителів за місцем проживання, на яких обирався цей орган, можуть на цій підставі звернутися до відповідної ради про виключення такого повноваження з числа делегованих органу самоорганізації населення.

Орган самоорганізації населення інформує населення про своє місцезнаходження, час роботи і прийому громадян. Орган самоорганізації населення не рідше одного разу на рік звітує про свою діяльність на зборах (конференції) жителів за місцем проживання. Громадяни, які проживають на території дії органу самоорганізації населення, мають право знайомитися з його рішеннями, а також отримувати засвідчені секретарем цього органу копії рішень, прийнятих органом самоорганізації населення.

Формою роботи органу самоорганізації населення є засідання. Засідання органу самоорганізації населення скликаються його керівником або заступником керівника в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал. Порядок позачергового скликання засідання органу самоорганізації населення визначається Положенням про цей орган. Засідання органу самоорганізації населення є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини його загального складу. Для забезпечення роботи орган самоорганізації населення може утворювати комісії, робочі групи, інші свої органи в порядку, визначеному Положенням про цей орган.

Орган самоорганізації населення з питань, віднесених до його повноважень, може приймати рішення організаційно-розпорядчого характеру. Рішення органу самоорганізації населення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загального складу цього органу. Рішення органу самоорганізації населення, що не відповідають чинному законодавству або прийняті з питань, не віднесених до його повноважень, зупиняються відповідною сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою з одночасним зверненням до суду про скасування такого рішення.

Члени органу самоорганізації населення виконують свої обов’язки на громадських засадах. За рішенням зборів (конференції) жителів за місцем проживання керівник і секретар цього органу можуть працювати в ньому на постійній основі з оплатою їх праці за рахунок коштів, переданих органу самоорганізації населення.

Керівник органу самоорганізації населення — особа, яка обирається зборами (конференцією) жителів за місцем проживання та очолює орган самоорганізації населення і наділена відповідними повноваженнями у здійсненні організаційно-розпорядчих функцій в порядку, передбаченому Положенням про цей орган.

1.5.3. Органи спільної компетенції територіальних громад

Розвиток місцевого самоврядування часто призводить до ситуації, коли проблема, що знаходиться в сфері відання місцевого самоврядування, територіально виходить за межі окремих громад, або коли існують спільні проблеми, які не можуть бути вирішені територіальними громадами самостійно внаслідок відсутності необхідних ресурсів. До таких, наприклад, відносяться питання водо- та теплозабезпечення, організації руху пасажирського транспорту, утримання шкіл-інтернатів або інших спеціалізованих закладів, вирішення питань землекористування тощо

Як відомо, Конституція України передбачає формування територіальних громад лише на поселенському рівні — в межах села чи добровільного об’єднання у сільську громаду кількох сіл, селища, міста. Створення місцевого самоврядування на регіональному та субрегіональному рівні (як це було до 1996 р.), до компетенції якого і можна було б віднести вирішення питань, що зачіпають кілька поселень, не передбачено, через невизнання на цьому рівні існування територіальних громад. Внаслідок цього перед територіальними громадами об’єктивно постає питання знаходження організаційних механізмів вирішення спільних проблем у вигляді формування органів спільної компетенції територіальних громад.

Не сподіваючись на швидке створення ефективних органів спільної компетенції, а також виходячи з того, що на обласному та районному рівні вже існували представницькі органи, законодавець під час конституційного оформлення інституту місцевого самоврядування у 1996 р., умовно кажучи, „допоміг” територіальним громадам утворити органи спільної компетенції. В адміністративно-територіальних одиницях верхнього та середнього рівня (областях, районах) він утворив шляхом перетворення існуючі до 1996 р. районні та обласні ради в органи спільної компетенції територіальних громад в межах району та області. Дещо пізніше до відання Верховної Ради АРК також було віднесено вирішення питань спільної компетенції територіальних громад в межах АРК.

Отже, за конституційною моделлю територіальні громади фактично утворюють не один, а кілька представницьких органів місцевого самоврядування — на рівні поселень самостійно, на рівні районів і областей разом з іншими територіальними громадами. Таким чином, наявність обласних та районних рад не перетворює район та область у самоврядну територіальну одиницю однак завдяки їх існуванню є можливість реалізовувати вирішувати багато які проблеми, що відносяться до компетенції місцевого самоврядування.

У зв’язку із прийняттям Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради України Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” №1667-ІV порядок виборів було суттєво змінено. Вибори депутатів обласних та районних рад проводяться за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному окрузі, межі якого збігаються з межами території відповідної області або району.

Особливості формування обласних та районних рад призводять до певних особливостей статусу депутата. За перевагою він співпадає зі статусом інших депутатів місцевих рад. Проте депутати обласної (районної) ради представляють у відповідній раді не громаду району чи області (яка відповідно до законодавства відсутня), а їх сукупність в межах області та району. Роль і значення обласних та районних рад у системі місцевого самоврядування визначені їх компетенцією і повноваженнями. Обласні (районні) ради вирішують проблеми, що мають регіональний або субрегіональний масштаб і з причин необхідності широкої координації й узгодження не можуть бути вирішені безпосередньо органами самоврядування окремих поселень, або за допомогою окремих договорів поміж ними.

Організаційну модель діяльності обласної (районної) ради можна представити у вигляді схеми:

1.6.4. Правовий статус добровільних об’єднань органів місцевого самоврядування
Відповідно до ст. 15 Закону України „Про місцеве самоврядування” органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об’єднуватися в асоціації та інші форми добровільних об’єднань, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства в органах юстиції України. Органи місцевого самоврядування та їх асоціації можуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об’єднань органів місцевого самоврядування. Асоціаціям та іншим добровільним об’єднанням органів місцевого самоврядування не можуть передаватися повноваження органів місцевого самоврядування.

Рішення про об’єднання в асоціації або вступ до асоціацій, інших форм добровільних об’єднань органів місцевого самоврядування та про вихід з них приймаються виключно на пленарних засіданнях місцевих рад.
Об’єднання органів місцевого самоврядування беруть участь у розробці та обговоренні проектів законів, що зачіпають права та інтереси місцевого самоврядування, беруть участь у парламентських слуханнях. Вони також узагальнюють і пропагують кращий досвід організації та діяльності місцевого самоврядування, надають методичну, організаційно-технічну допомогу місцевим установам при вирішенні питань місцевого значення, здійснення зовнішньої діяльності. Повноваження, права, механізм управління форм добровільного об’єднання органів місцевого самоврядування визначаються їх статутами.

Охарактеризуйте діяльність відомих Вам об’єднань органів місцевого самоврядування. До яких з них входить органи самоврядування Вашого поселення?